Ці норми витрат є середніми для планованого періоду. Різновидом планової є кошторисні калькуляції, які складають на разове виріб чи роботу для визначення ціни, розрахунків із замовниками та інших цілей.

Нормативні калькуляції складають на основі діючих на початок місяця норм витрат сировини, матеріалів та інших витрат (поточних норм витрат). Поточні норми витрат відповідають виробничим можливостям організації на даному етапі його роботи. В умовах інфляції та зростання цін на сировину, матеріали, паливо поточні норми витрат на початку року, як правило, нижче середніх норм витрат, закладених в планову калькуляцію, а в кінці року, навпаки, вище. Саме тому і нормативна собівартість продукції на початку року, як правило, нижче планової, а наприкінці року - вище.

Звітні, або фактичні, калькуляції складаються за даними бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво продукції і відображають фактичну собівартість виробленої продукції або виконаних робіт. У фактичну собівартість продукції включають і непланіруемие непродуктивні витрати.

Калькулювання собівартості продукції здійснюють різними методами. Під методом калькуляції розуміють систему прийомів, що використовуються для обчислення собівартості калькуляційній одиниці. Вибір методу калькулювання собівартості продукції залежить від типу виробництва, його складності, наявності незавершеного виробництва, тривалості виробничого циклу, номенклатури вироблюваної продукції.

На промислових підприємствах застосовують нормативний, Позамовний, Попередільний і попроцессний (простий) методи обліку витрат і калькулювання фактичної собівартості продукції.

Нормативний метод обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції застосовують, як правило, в галузях обробної промисловості з масовим і серійним виробництвом різноманітної і складної продукції.

Сутність його полягає в наступному: окремі види витрат на виробництво враховують по поточних норм, передбачених нормативними калькуляція; відособлено ведуть оперативний облік відхилень фактичних витрат від поточних норм із зазначенням місця виникнення відхилень, причин та винуватців їх освіти; враховують зміни, що вносяться до поточні норми витрат в результаті впровадження організаційно-технічних заходів, і визначають вплив цих змін на собівартість продукції. Фактична собівартість продукції визначається алгебраїчним складанням суми витрат за поточними нормам, величини відхилень від норм і величини змін норм: Якщо об'єктом обліку виробничих витрат є окремі види продукції, то і відхилення від норм, а також їх зміни можна віднести на ці види продукції прямим шляхом. Фактичну собівартість цих видів продукції визначають способом прямого розрахунку за наведеною формулою.

Якщо об'єктом обліку виробничих витрат є групи однорідних видів продукції, то фактичну собівартість кожного виду продукції встановлюють розподілом відхилень від норм і змін норм пропорційно нормативним витратам на виробництво окремих видів продукції.

Другий спосіб калькулювання фактичної собівартості продукції є менш трудомістким.

Застосування нормативного методу обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції потребує розробки нормативних калькуляцій на основі норм основних витрат, що діють на початок місяця, і квартальних кошторисів витрат з обслуговування виробництва і управління.