У цьому випадку витрати враховують не тільки за видами продукції та статтями калькуляції, а й по переділів.

При комплексному використанні сировини чи напівфабрикатів вироблювану продукцію різних сортів і марок переводять в умовний сорт за допомогою системи коефіцієнтів. При виготовленні з одного й того ж виду сировини декількох продуктів виділяють основний продукт. Інші розглядають як побічні (супутні) і оцінюють їх за встановленими цінами. Вартість оціненої побічної продукції віднімають із загальної суми витрат на виробництво, а що залишилися витрати відносять на собівартість продукту.

Розрізняють бесполуфабрікатний і напівфабрикатний варіанти Попередільний методу обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції.

При першому варіанті, як вже зазначалося, обмежуються урахуванням витрат по кожному переділу. У бухгалтерських записах рух напівфабрикатів не відбивається. Їх рух від одного переділу до іншого бухгалтерія контролює за даними оперативного обліку руху напівфабрикатів у натуральному виразі, який ведуть в цехах. Згідно з таким порядком обліку витрат собівартість напівфабрикатів після кожного переділу не визначають, а обчислюють лише собівартість готового продукту.

При другому варіанті рух напівфабрикатів із цеху в цех оформляють бухгалтерськими записами і калькулюють собівартість напівфабрикатів після кожного переділу, що дозволяє виявляти собівартість напівфабрикатів на різних стадіях його обробки і тим самим забезпечувати більш дієвий контроль за собівартістю продукції.

При Попередільний метод використовують найважливіші елементи нормативного методу - систематичне виявлення відхилень фактичних витрат від поточних норм (планової собівартості) і облік змін цих норм. У первинної документації та оперативної звітності фактичні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, енергії та ін необхідно зіставляти з нормативним. Використання елементів нормативного методу дозволяє щодня здійснювати контроль за витратами на виробництво, виявляти причини відхилень від норм, виявляти резерви зниження собівартості продукції.

Попроцессний (простий) метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції застосовується в галузях з обмеженою номенклатурою продукції і там, де незавершене виробництво відсутній або незначно (у добувній промисловості, на електростанціях і т.п.).

Прикладом такої галузі може служити вугільна промисловість, де виробнича собівартість 1 т вугілля визначається діленням витрат на кількість вугілля, виданого на поверхню. Вугілля, що залишився в шахті, в розрахунок не приймається.

На підприємствах промисловості попроцессний метод обліку витрат і калькулювання застосовується в простих допоміжних виробництвах, що виробляють один або декілька видів продукції (робіт, послуг) і, як правило, не мають незавершеного виробництва (енергетичні господарства, жерстянобаночному виробництво та ін.)

Бухгалтерський облік витрат обігу та виробництва підприємств торгівлі повинен забезпечити своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних витрат, а також контроль за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Облік витрат в торговельних організаціях здійснюється у відповідності з двома основними нормативними документами: Положенням про склад витрат (5) і Методичними рекомендаціями (14).

Положення про склад витрат визначає склад витрат, що включаються у витрати обігу та виробництва організацій торгівлі, та порядок обліку витрат за елементами витрат.

Методичні рекомендації визначають єдину облікову номенклатуру статей витрат обігу та виробництва для організацій оптової, роздрібної торгівлі та громадського харчування, а також порядок формування фінансових результатів.

Вони застосовуються в організаціях торгівлі незалежно від форм власності.